Публікація у пресі

У газеті "Свобода" №3 Аналітично-інформаційним відділом господарського суду Тернопільської області опубліковано статтю:

"Чи законна вимога органів місцевого самоврядування переоформити право користування земельною ділянкою?"

           На сьогоднішній день чимало суб’єктів господарювання, які є учасниками економічних відносин, утворені в результаті реорганізації юридичних осіб, зокрема, шляхом перетворення.

           Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

            Аналогічна правова позиція прописана й у статті 59 Господарського кодексу України (далі – ГК України), в якій зазначено, що у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

           Зазначимо, що до майнових прав належить, зокрема, і право постійного користування земельною ділянкою.

           Отже, при перетворенні правонаступник набуває, у т.ч. і право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у його попередника згідно із законодавством, чинним на момент виникнення такого права в останнього.

           Так, статтею 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

           Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб’єктів, що набувають права постійного користування земельною ділянкою, а саме:

- підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

- громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

- публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

            Як бачимо, стаття 92 ЗК України обмежує перелік суб’єктів права постійного користування земельною ділянкою і не передбачає можливості набуття певними різновидами підприємств (у т.ч. господарськими товариствами) такого права.

            Варто зазначити, що із набранням чинності Земельного Кодексу України (з 01.01.2002 р.) виникла ситуація, коли земельна ділянка державної або комунальної власності належала на праві постійного користування підприємствам, для яких не було законодавчо передбачено можливості використання землі на такому праві.

           Пунктом 6 розділу 10 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

            Однак, відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 пункт 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

           Відповідно до п. 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

           Аналогічну правову позицію закріплено у п.27 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі – постанова пленуму ВГСУ № 6), а саме, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

           Отже, якщо право постійного користування виникло в суб’єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

            Про відсутність обов’язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею йдеться й у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 р.).

           Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013 р.) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

           Таким чином, господарюючі суб'єкти, які користуються земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов’язані із переоформленням такого права.

            Слід зазначити, що у судовій практиці сформувалась єдина правова позиція про перехід права постійного користування земельною ділянкою до правонаступника, при цьому, незалежно від переоформлення правовстановлюючих документів.

           Зокрема, господарський суд Тернопільської області задовольнив чимало позовних вимог у справах за позовами суб’єктів господарювання до органів місцевого самоврядування про визнання права постійного користування земельною ділянкою та/або про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про припинення такого права  і зобов’язання оформити право користування земельною ділянкою.

            При цьому суд керується, в тому числі і п.2.8 постанови пленуму ВГСУ № 6, яким наголошено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

           Підсумовуючи все вищенаведене, хочемо звернути увагу, що на сьогоднішній день чинним законодавством так і не врегульовано питання порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Тому, до встановлення відповідної процедури, господарюючі суб'єкти (не перелічені у статті 92 ЗК України), які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов’язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди.

Аналітично-інфораційний відділ

 господарського суду Тернопільської області