Судова практика: правова природа грошової винагороди арбітражного керуючого

Вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений КУзПБ. Грошова вимога ліквідатора не може бути визнана як поточні вимоги до боржника

До Господарського суду Тернопільстької області, в межах справи про банурутство, арбітражний керуючий, який виконував обов`язки розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрута у справі та якого було відсторонено від виконання обов`язків внаслідок задоволення скарги кредитора боржника на дії та бездіяльність ліквідатора, звернувся із заявою про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з несплаченої суми грошової винагороди арбітражного керуючого, які, на його думку, є поточними грошовими вимогами.

Господарський суду Тернопільської області відмовив арбітражному керуючому у задоволенні заяви про визнання його поточних грошових вимог відносно боржника та відхилив кредиторські грошові вимоги.

Місцевий господарський суд зазначив, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов`язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів, порядок їх вирішення, визначений КУзПБ. КУзПБ визначає декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання повноважень у процедурі банкрутства: за рахунок авансу від заявника або, якщо аванс вичерпано, за рахунок коштів від господарської діяльності, продажу незаставного майна боржника чи фонду, створеного кредиторами.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першрї інстанції, зазначивши, що грошова винагорода розпорядника майна та ліквідатора сплачується у порядку, визначеному у статті 30 та статті 61 КУзПБ, і не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника.

Преглядаючи в касаційному порядку оскаржувані судові рішення у справі, КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що грошова винагорода ліквідатора не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника. Колегія суддів зауважила, зокрема, що у разі набуття статусу кредитора у справі арбітражний керуючий, відсторонений від участі у справі внаслідок задоволення скарги кредитора на його дії та бездіяльність, отримає процесуальну можливість впливати на хід ліквідаційної процедури шляхом оскарження судових рішень, що не відповідає меті відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. 

Отож, КГС ВС зазначив, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений ст. 30, 61 КУзПБ. 

Ознайомитись з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 у справі № 11/Б-644: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126866237

Ознайомитись з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 11/Б-644: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131390824 

Аналітично-інформаційний відділ ГСТО