ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів Великої Палати, скасовучи рішення місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказала, зокрема, на неправильне застосування судами положень статті 33 Закону України "Про іпотеку". При цьому зазначила, що суди не врахували, що позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідача цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов'язання, для чого є необхідним судове рішення.
Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.